Лаванда відома своїми парфюмерними властивостями, адже не даремно її називають королевой ароматичних трав. У XIII столітті лаванда була основною рослиною, яка вирощувалась у садах європейських медицинських монастирів.
Сьогодні Прованс у Франції, Тенесі у США, Хокайдо у Японії та Китай — це чотири основних райони в світі, де вирощують лаванду
Лаванда виглядає хрупкою, але насправді дуже міцна рослина, вкрита пухнастими волосками та масляными залозами. Після того, як квітки блакитного або фіолетового кольору опадають, рослина все ще продовжує випускати приємний аромат.
Існує безліч різновидів лаванди. Часто культивуються три основні сорти: лаванда вузколистяна, лаванда широколистяна та лаванда гібридна. Найбільш якісні ефірні масла містяться у лаванді вузьколистяній, яка росте у горах на висоті 100 кілометрів над рівнем моря.
Пахощі від усіх бід
Англійське слово lavender походить від латинського lavare, що буквально означає «мити, стирати, очищати, видаляти гріхи, звички, сором та ненависть».
Давні греки використовували лавандові тонікі для очищення ран та зняття запалення та болю. Давні римляне любили добавляти лаванду у воду для ванни, щоб розслабитися та відпочити.
Протягом тисячоліть лаванда викорситовувалась як засіб для лікування шкірних — опіків, обморожень, екземи, псоріазу, а також для куріння пахощів, що відганяють нечистоти. Наприклад, куріння пахощів спершу використовувалось у релігійних ритуалах для поклоніння богам, наприклад, у Давньому Китаї — для поклоніння Небу та Землі.
З середини XIV до початку XVIII століття бубонна чума забрала життя 25 мільйонів людей під час епідемій у Європі. У лікарів, що займалися лікуванням чуми, дзьобоподібні маски були наповнені пелюстками квітів та прянощами, і не було іншого вибору, як пропонувати пацієнтам такі самі пахощі. Лаванду, розмарин та шавлію розвішували у палатах, розігрівали у мисках з гарячим оцтом, щоб прискорити розповсюдження аромату та вбити міазматичні токсини.
У 1665 році чума перетнула Ла-Манш та знов прокотилась Англією. але у майстернях з виробництва парфумів з лаванди у маленькому містечку Беркшир жоден не заразився.
Шкірники, що виготовляли рукавички в Грассе, Франция, часто просочували шкіру лавандовим маслом, та їм також вдалося врятуватися від натиску чуми. Виявилось, що запах лаванди відлякував бліх, що розповсюджували чуму, та навіть мухи, комари, воші та щури втікали від цього запаху.
Еликсир молодості
Гідролат лаванди — це м'яка вода, отримана у процесі дистиляції ефірного масла та збагачена корисними речовинами. Вона містить лише 0,1% ефірного масла та є гіпоалергенною.
Для створення гідролату збираються суцвіття лаванди та розміщуються у спеціальну ємність. В ємність запускається пара, що впливає на квітки, «разом» з водою випаровуються ефірні масла. Потім ефір, який легше за воду, збирається, ароматна вода стікає у спеціальну ємність та там охолоджується. Раніше вода, що залишилась після виробництва ефірного масла, не дуже цінувалась, але виявилось, що вона має корисні властивості та відмінно служить для омолодження шкіри.
Лавандовому гідролату притаманний свіжий, квітково-трав'янистий аромат, у якому можна впізнати ледве чутний відтінок меду. Цей запах дуже легкий та ненасичений на відміну від ефірів.